«Скоро пенсія, а на життя майже нічого не заробив. Треба було думати не тільки про інших людей, а й про власну родину також».
Сергій Кузьменко став бізнесменом-початківцем у 47 років. Кардинально змінювати життя і починати все спочатку цьому чоловіку доводилось не один раз.
Та про все по черзі.
Бізнес замість відпустки
Сергій із Донецька. І він – священник. Був капеланом у місцях позбавлення волі: в’язницях та колоніях. Це, каже, робота за покликом, хоч і морально важка. Втім, аби заробити гроші для родини, іноді займався дрібним підробітком. Наприклад, робив ремонти і монтував системи водоочищення.
В 2014-му, коли проросійські сепаратисти захопили його рідний Донецьк, родина Сергія змушена була переїхати в Добропілля. Це маленьке місто в Донецькій області на підконтрольній Україні території. Там чоловік ще декілька років працював капеланом, а потім з дружиною спонтанно вирішили організувати власний бізнес.
«У нас із дружиною були невеликі заощадження. Ми мріяли про відпочинок в Іспанії. Але вирішили, що краще вкладемо ці гроші в бізнес. Був деякий досвід встановлення саме систем водоочищення. Тому подумали, чому б не займатися очищенням води власноруч», – каже Сергій.
На відкладені кошти орендували приміщення і придбали обладнання для водоочищення. Почали продавати бутильовану воду на роздріб, займалися доставкою, а також постачали питну в офіси та на підприємства.
Яку воду ми п’ємо
Сам процес очищення води досить складний та багатоетапний, розповідає Сергій. Крім механічного очищення, її фільтрують на іонообмінних системах, щоб позбутися солей жорсткості та органічного осаду. Потім – сорбують від сторонніх запахів і видаляють забруднювачі на мембранних установках зворотного осмосу. Далі, дистильовану, так звану «мертву» воду, насичують корисними мікроелементами:
«Ми використовуємо виключно мінерали природнього походження: кальцій, натрій, магній. Таким чином у нас виходить вода, на якій можна не тільки готувати, а й використовувати як питну. Вона збалансована, насичена мінералами. Ще додатково для більшої користі ми пропускаємо її через кремній», – розповідає підприємець.
За трохи більше ніж рік роботи в компанії Сергія з’явилися постійні клієнти. Їх ставало дедалі більше і географія поставок вийшла за межі Добропілля. Тоді виникла потреба у відкритті ще одного цеху з очищення води в іншому місті, щоби швидше виконувати доставку.
Тоді подали заявку на грант від EU4Business в межах програми з підтримки підприємців Сходу України, що реалізує Програма розвитку ООН в Україні (ПРООН). Написали бізнес-план, захистили його та отримали від європейських інституцій близько 190 тисяч гривень.
«Ми доклали ще свої 25%, яких не вистачало, і організували ще один цех для водоочищення в Новодонецькому. Встановили необхідне обладнання для повного циклу фільтрації води. Це нам дуже сильно допомогло. Ми змогли суттєво збільшити обсяги виробництва», – пояснює Сергій Кузьменко.
Також вдалося найняти двох нових співробітників. Загалом їх стало шестеро. Це важливо, тому що компанія виконувала ще й соціальну місію – надавала роботу переселенцям із окупованих територій Донеччини та Луганщини. Крім цього, частину прибутку Сергій витрачав на допомогу тимчасово переміщеним особам, багатодітним родинам і пенсіонерам. До того ж безкоштовно надавав їм питну воду.
На початку цього року компанії вдалося збільшити продажі до понад 80-ти бутлів питної води на день. Це – від п’яти до семи тонн щодня. Планували невдовзі відкрити третій цех у Донецькій області. Але 24-го лютого, згадує Сергій, прокинувся від дзвінка друга і слів «Прокидайся, почалася повномасштабна війна».
Тікати від війни вдруге
«Ми з дружиною ще спали. Прокинулися в шоці, – згадує Сергій. – Почали оговтуватися і дні за два вирішили їхати до Львова. Думали, основні бойові дії будуть все ж таки розгортатися на території Донбасу».
Родина активно займалася волонтерством. Дружина Сергія адмініструвала центр тимчасового розміщення переселенців у Львові. Сам він поїхав у Київську область і допомагав евакуйовувати людей з тоді окупованих російськими військами Бучі, Ірпеня, Ворзеля. Доставляв туди гуманітарну допомогу.
Бізнес у Добропіллі тим часом ще працював. Співробітники залишалися на місці. Вже в квітні Сергій повернувся в місто, порадився з ними, й вони вирішили виїжджати. Активних бойових дій там не було, але періодично обстрілювали ракетами. Чоловік зібрав усе обладнання з цехів і перевіз спочатку до Львова, потім до Києва.
Зараз родина Сергія Кузьменка облаштовується в столиці. Тут вже орендували приміщення для цеху. Також облаштовують магазин в одному з житлових комплексів. Там планують продавати системи водоочищення, воду в пляшках під власним брендом «Dzherela zdorovia» та товари здорового харчування. Планують знову брати участь у програмах Європейського Союзу, щоб придбати нове обладнання і нарощувати об’єми виробництва. Ймовірно вони залишаться жити в Києві, але відновлять роботу і в Добропіллі, бо там залишися працівники і постійні клієнти. А невдовзі, каже Сергій, обов’язково запрацюють і в рідному українському Донецьку. Після перемоги.
