Ще на початку 2022 року Лариса Капранова мала власне житло у Маріуполі, успішний кондитерський бізнес, свій кабінет завідувачки кафедри в університеті. Але за кілька місяців від початку повномасштабної війни все це було зруйноване. Жінці довелось починати життя з нуля вже у Києві, і значною допомогою у цьому став мікрогрант від програми EU4Business
Бізнес для душі
У Маріуполі кондитерські вироби від Chocolate Art Studio KL багато хто знав і куштував. Засновниця та шоколатьє студії Лариса Капранова розпочала свій солодкий бізнес ще у 2017 році. Спочатку це було просто хобі із замовленнями тільки для родини та друзів. Згодом справа переросла у повноцінне підприємство — виготовлення цукерок ручної роботи з бельгійського шоколаду та інших кондитерських виробів.
Та Chocolate Art Studio KL — не єдина робота Лариси. У Маріуполі її також знали як кандидата економічних наук, доцента та завідувача кафедри економічної теорії та підприємництва Приазовського державного технічного університету (ПДТУ). Жінка майстерно поєднувала дві, здавалося б, неспоріднені професії. І в обох була успішною.
До повномасштабної війни студія шоколаду Лариси Капранової мала власний кондитерський цех і велику клієнтську базу. Цукерки надсилали поштою для всієї України та за кордон. Також солодощі Лариси можна було знайти в декількох партнерських кафе у Маріуполі. У певний період в місті навіть була окрема крамничка Chocolate Art Studio KL, але її довелося закрити ще під час пандемії COVID-19. В середньому студія продавала від 50 до 100 коробок цукерок щомісяця.
«Chocolate Art Studio KL — це сімейний бізнес. Я займалась виготовленням цукерок, чоловік взяв на себе логістику й закупки, син допомагав з фотографіями та соцмережами. Це був бізнес для душі», — розповідає підприємниця.
«У Маріуполі я втратила все, окрім життя»
За декілька днів ворожий літак скинув бомбу на будинок Лариси, її квартира теж була зруйнована. На щастя, сім’я встигла виїхати. Дорога у них була одна — до Києва, де на Ларису з чоловіком чекав син. Було дуже страшно, адже Маріуполь на той час був майже закритий. Тільки 16 березня подружжя разом із друзями наважилися виїхати з міста. І їм це вдалося.
Наступні два місяці були надзвичайно тяжкими для Лариси. Осягнути й прийняти все, що відбулося, було майже неможливо. У квітні жінка була ладна видалити сторінку студії в інстаграмі, бо не розуміла, кому тепер потрібні її вироби. Головною підтримкою для Лариси були чоловік і син. Саме вони надихали її повернутися до справи.
Робота, яка подобається, здатна врятувати
«У певний момент мені захотілось робити щось руками. У першу чергу — місити тісто і щось із нього випікати. Тоді ж я неочікувано отримала замовлення на виготовлення пасок у Києві. Це було дуже бентежно. Усе, що у мене тоді було з обладнання, — заглибний блендер і деякі спатули. Їх я купувала кілька років тому, коли приїжджала до сина. Тож мені все доводилося вимішувати вручну», — згадує Лариса.
Велику підтримку шоколатьє отримала від друзів і колег. Хтось передав Ларисі шоколад, хтось подарував міксер, хтось надіслав форми для виробів, а хтось просто допоміг грошима. Це дозволило запустити виробництво та знову почати робити цукерки. Сила інстаграму теж спрацювала — допис про Ларису побачила українська телеведуча Катя Осадча і розповіла на своїй сторінці про Chocolate Art Studio KL.
Замовлення почали надходити з неймовірною швидкістю, майстриня ледь встигала їх робити. Довелося шукати деяких нових постачальників, але основні — залишилися ті самі. Наприклад, коробки для цукерок Лариса продовжує замовляти у харківської фірми. Жінка зізнається, що може знайти коробки і в Києві, але своїх не кидають. Харківщина зараз — у скрутному становищі, і Лариса хоче підтримати бізнес, як навесні підтримали її.
«Відновлення виробництва позитивно вплинуло на мій моральний, духовний і фізичний стан. Якби не робота, яка мені дуже подобається, приносить задоволення і натхнення, то я не знаю, як би зараз жила», — ділиться бізнесвумен.
Але для повного відновлення роботи Ларисі потрібна була професійна техніка та приладдя, а коштів на все не вистачало. Вирішити цю проблему допоміг мікрогрант для українських підприємців від програми EU4Business.
Перші приємні враження за пів року
Інформацію про мікрогрант Лариса випадково побачила у мобільному застосунку Дія. Жінка вже раніше подавала заявки на різні гранти, але ніколи не вигравала. Тому й цього разу сподівань майже не було, але все ж вирішила взяти участь у конкурсі. Повідомлення про перемогу приємно здивувало Ларису. Згадує, що танцювала від щастя та неймовірно раділа новині.
Мікрогрант розміром 150 000 грн (еквівалент 4 000 євро) дозволив придбати важливе обладнання, матеріали й сировину. Кошти були витрачені на професійну машину для темперування шоколаду, холодильник, аерограф, лопатку з вбудованим термометром, професійний занурювальний блендер. Були закуплені додаткові кондитерські інструменти, шоколад, вершки та інші необхідні для виробництва речі.
Завдяки мікрогранту підприємство змогло найняти кур’єра. Також навесні 2023 року Лариса планує знайти собі помічницю, тому придбала ще одну кухонну машину за отримані кошти.
За словами підприємниці, після отримання мікрогранту студія майже вийшла на довоєнну кількість замовлень.
Як працює студія зараз
Восени 2022 року нарешті вдалося знайти окреме приміщення для Chocolate Art Studio KL. Коли орендодавці дізналися, звідки Лариса та чим займається, то надали його безкоштовно на перші три місяці та звільнили від комунальних платежів на пів року.
Цукерки виробляє постійно. У процесі розроблення — новий асортимент. З-поміж новинок — мармелад на основі вина. Поступово відновлюється й той асортимент, що був у Маріуполі. Зараз студія пропонує вже близько 30 позицій.
Паралельно Лариса продовжує віддалено працювати завідувачкою кафедри ПДТУ, який релокувався до Дніпра. А ще жінка встигає навчатись сама у провідних шефів і шоколатьє.
У майбутньому бізнесвумен мріє відкрити сімейну кондитерську з дитячим ігровим куточком. І, звісно, повернутися до звільненого Маріуполя.
Ще навесні Ларисі пропонували поїхати за кордон, але вона відмовилась: «Я не бачу себе за кордоном. Окрім моєї студії, є ПДТУ. Університет веде свою боротьбу за перемогу. Я і моя родина — не військові, ніколи не тримали зброї в руках. Усе, що ми можемо робити на благо країни, — це працювати, підтримувати економіку і тим самим наближати нашу перемогу».
Довідкова інформація:
Фото: © Лариса Капранова, автор — Максим Капранов.
