Одного зимового дня фермер Андрій Турчин прокинувся від телефонних дзвінків друзів. Вони повідомили про те, у що було важко повірити – почалася війна. Андрій вмикнув новини – в них йшлося про напад Росії на Україну.
Багато хто полишив країну в пошуках безпечного місця для своїх сімей, та пан Турчин вирішив лишитися.
«Тут усе, чого я досяг за життя. На мене ніхто ніде не чекає, – каже він. – Ми хвилювалися, що буде далі, але продовжували працювати».
Чого пан Турчин не міг залишити, так це сімейного фермерського господарства «Лісова Поляна».
Андрій Турчин працював юристом у Києві, будував успішну кар’єру в корпоративному секторі, коли його батько почав займатися фермерством. Тоді сільське господарство не було ані конкурентоспроможним, ані фінансово привабливим. Незважаючи на труднощі, родина не здавалася і з кожним роком продовжувала працювати все наполегливіше.
У 2013 році Андрій Турчин, який завжди прагнув створити щось своє, остаточно полишив юридичну сферу та почав займатися фермерством разом із батьком і братом.
«Спочатку було дуже важко. Але ми почали набирати працівників, брали кредити на купівлю сучасної техніки, розширювали бізнес», – розповідає пан Турчин.
Якщо раніше вони вирощували зернові культури, то з часом зосередилися на соняшнику та сої, враховуючи кліматичні зміни у Львівській області та попит на ринку. Також родина вирощує кукурудзу та пшеницю. Протягом року на їхньому господарстві працюють 15 місцевих жителів, за потреби залучають сезонних працівників.
В процесі розширення бізнесу родина рідко мала зайві кошти на непередбачені витрати. До того ж, на початку цього року в країні настали непрості часи після повномасштабного вторгнення Росії. Як і мільйони інших українців, Андрій Турчин і його сім’я важко переживали цей час.
«Інфляція зростала, одеські порти були закриті, наші витрати на сільське господарство значно зросли. Багато програм фінансової допомоги були заморожені. А людям найбільше потрібні були гроші», – розповідає пан Турчин та зазначає, що ціни на пшеницю впали, а витрати на її зберігання зросли.
Родина активно шукала рішення, як зберегти фермерський бізнес у воєнний час. У цей критичний момент «Лісова Поляна» отримала грант в межах програми FinancEast з відновлення фінансування інвестиційних проєктів малих і середніх підприємств на підконтрольних Україні територіях Донецької і Луганської областей. Європейський Союз через Німецький банк розвитку KfW надає фінансову підтримку у формі субсидій та компенсацій.
«До нас гроші прийшли саме тоді, коли ми їх найбільше потребували», — зізнається пан Турчин. Родина використала кошти на ведення господарства та покриття великих витрат.
Коли почалася війна, пан Турчин вирішив залишитися в Україні і з тих пір не змінив своєї думки.
«Робота, робота, робота. Ось наші плани на майбутнє», — каже він та зауважує, що у них поки немає всього обладнання, необхідного для розширення сільськогосподарського бізнесу, зокрема сушарки та зернозбирального комбайна — машин, необхідних для зберігання врожаю та підтримки його якості.
Але пан Турчин з надією дивиться у майбутнє і вважає, що фермерство наразі є важливим, як ніколи, аби виробляти продукти харчування для населення країни та давати людям можливість залишатися тут.
«Ми – фермери. Час вимагає від нас терпіння і наполегливості. Ми повинні культитувати у людей бажання працювати тут, на українській землі. Щоб вони могли гідно заробляти і не їхати для цього за кордон. І тоді ми обов'язково переможемо», – зазначив пан Турчин в інтерв’ю «Банку Львів» цього року.
***
Програма FinanceEast створена в межах Угоди між Урядом України та ЄС «Підтримка Європейського Союзу для сходу України» та ініціативи EU4Business.
Представники KfW звернулися до ЄС із пропозицією запровадити додатковий компонент програми та перенаправити гроші на підтримку фермерів із західних регіонів України. АТ АКБ «Львів» стало фінустановою-партнером додаткового компоненту програми FinancEast.
