Українська компанія BIOsens розробила мобільний аналізатор, який дозволяє швидко і точно виявляти токсичні сполуки — мікотоксини — у сільськогосподарських культурах. А через такий контроль — позбавити улюблене кукурудзяне печиво канцерогенних сполук, фермерів та трейдерів — додаткових витрат, а довкілля — зайвих викидів СО2.
Потрапляння мікотоксинів у їжу може спровокувати гостре отруєння. Проте основна небезпека — у накопичувальному ефекті та постійній дії токсинів на організм, які, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), можуть спричиняти розвиток імунодефіциту та ракових пухлин у людей і тварин. Якщо норми вмісту мікотоксинів у харчовій продукції перевищені, вона підлягає утилізації, що означає великі втрати для агрокомпаній та трейдерів. Також це суттєві викиди парникових газів під час вирощування, транспортування і знищення зіпсованої сировини. Тому рання та оперативна діагностика допоможе запобігти великій втраті ресурсів.
Мікотоксини
Мікотоксини — токсичні сполуки, що їх виробляють нижчі гриби (у побуті їх називають грибками). Існує понад 500 видів мікотоксинів, які часто містяться у сільськогосподарських культурах, можуть з’явитися на них під час вирощування чи зберігання продукції. Мікотоксини найчастіше виявляють у злаках (кукурудза, пшениця та рис), олійних та бобових (арахіс, соя, соняшник), спеціях (перець чилі, коріандр, куркума, імбир) та горіхах.
Рівень мікотоксинів — важливий критерій оцінки якості сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. ВООЗ та ООН досліджують ці речовини та способи боротьби із ними уже протягом кількох десятків років. Як за кордоном, так і в Україні є чітко визначені норми вмісту мікотоксинів у продукції. В Україні за дотриманням цих норм стежить Держспоживстандарт. У дитячому харчуванні, скажімо, мікотоксинів не повинно бути зовсім. У продуктах харчування вміст афлатоксину — найбільш канцерогенного з мікотоксинів — не має перевищувати 4 нанограми на міліграм, а у кормах для тварин — від 4 до 10 нанограм на міліграм.
Поради від ВООЗ для звичайного споживача: обирати якомога свіжіші продукти (крупи, горіхи, сухофрукти), не вживати ті, які мають плісняву, висохлі і пошкоджені. Одна з причин того, чому тут немає інструкції, як позбутися цих сполук у їжі, — складність їх знищення. Їх не можна просто змити водою. Крім того, мікотоксини дуже стійкі до високих температур. Хімічна обробка — теж не найкращий варіант, адже хімікати негативно впливають на здоров’я.
У людський організм такі сполуки можуть потрапляти при споживанні хліба, горіхів, злаків, круп чи навіть вина та пива, виготовлених із зараженої сировини, або ж продуктів тваринного походження, якщо корм для тварин містив мікотоксини. При цьому їжу, заражену мікотоксинами, не завжди можна відрізнити візуально. Про наявність мікотоксинів може свідчити, наприклад, цвіль на хлібі. Проте вона не завжди означає, що хліб заражений. Так само токсичні речовини можуть взагалі ніяк не впливати на зовнішній вигляд продукту. За різними оцінками та світовими дослідженнями, від 60 до 80 % проаналізованої продукції уражено мікотоксинами, причому приблизно 20 % цієї кількості — з перевищенням норм, прописаних у законодавстві ЄС та документах ООН.
Активний ріст грибків спричинений високим рівнем вологості повітря та надмірними викидами вуглекислого газу в атмосферу. Глобальна зміна клімату та підвищення середньорічної температури також провокують активніший ріст грибків, збільшуючи ризики від поширення токсинів. Таку тенденцію підтверджують і вчені із Європейського агентства з безпечності харчових продуктів.
Збільшення кількості мікотоксинів у продуктах призводить до великих економічних втрат у агросекторі. Якщо рівень ураження надто високий, зернові або інші сільськогосподарські культури можуть використати як основу для біопалива, оскільки ураження мікотоксинами не перешкоджає виробці метану. Але зрештою усі ці способи вимагають додаткових фінансових витрат, зокрема транспортування сировини на утилізацію, що водночас збільшує викиди CO2 у довкілля.
Мобільний аналізатор BIOsens
Сьогодні перевірити продукт на вміст мікотоксинів можна двома способами: у лабораторії або ж за допомогою експрес-діагностики. Останній спосіб має ряд переваг перед лабораторними дослідженнями, основною з яких є суттєва економія часу.
Українська компанія BIОsens розробила прилад для експрес-діагностики мікотоксинів, надаючи таким чином аграріям та виробникам продуктів харчування швидкий доступ до інформації про їхню безпечність. Прилад дозволяє провести аналіз зерна кукурудзи на вміст найбільш поширених мікотоксинів — афлатоксинів В1 та охратоксинів. Також розробники приладу планують аналізувати пшеницю, арахіс та ряд інших сільськогосподарських культур.
Виконавчий директор та засновник компанії Андрій Карп’юк говорить про найпершу з переваг приладу BIOsens — оперативність проведення аналізу.
— Щоб провести діагностику, зазвичай потрібно відправляти зернові в лабораторію, а це дорого (лабораторний аналіз приблизно на 20 % дорожчий за експрес-тестування) і довго. Ми робимо прилад, за допомогою якого можна провести цей аналіз протягом пів години в польових умовах.
Одним із основних методів лабораторного дослідження рівня мікотоксинів є хроматографія. Завдяки аналізу в рідинному хроматографі є можливість визначати наявність токсинів, пестицидів, антибіотиків та інших шкідливих речовин у продуктах харчування. Підготовка проби для хроматографа проводиться вручну, після чого колби зі зразками продукції розміщують у автосемплері приладу, де протягом приблизно шести годин відбувається аналіз.
Цей метод потребує стаціонарного обладнання, а також додаткового часу на забір проб та доставку їх у лабораторію, що тягне за собою транспортні витрати. Крім того, лабораторії тестують продукцію у режимі черги. Тому сукупно тестування на вміст мікотоксинів може тривати від 3 до 20 днів.
— Хроматографічний аналіз займає близько шести годин, а експрес-діагностика (тест-смужки чи ELISA) — від 45 хвилин до 2 годин. Проте час доставки зразків у лабораторію — від кількох днів до кількох тижнів. Із нашим приладом фермер має можливість провести аналіз на місці і отримати результат протягом 30 хвилин. І не потрібно нікуди їхати для цього.
Експрес-методи, які є зараз на ринку, мають досить велику похибку — від 40 до 50 %, і це один із основних їхніх недоліків. Похибка аналізатора BioSens наразі складає близько 35 %, в той час як у рідинних хроматографах вартістю сотні тисяч доларів — близько 5–7 %.
— Наші клієнти кажуть, що готові купувати прилад, якщо похибка буде в діапазоні 10–15 %. Тож основний виклик для нас — зменшити похибку з 35 до 10 %. Це те, над чим ми зараз працюємо.
Ринок експрес-тестів стрімко розвивається, і BIOsens уже має там конкурентів. Та Андрій виділяє важливу перевагу їхнього аналізатора — повну автоматизацію процесу. Більшість наявних пристроїв менші за розмірами і дешевші. Але вони потребують додаткових умов на етапі підготовки проб для аналізу. Найчастіше це означає потребу у додатковому обладнанні. BIOsens же працює цілковито самостійно.
— Ми зменшуємо вплив людського фактору на проведення аналізів. Адже якщо при підготовці проб зробити якісь неправильні маніпуляції з реагентами, з об’ємами, то можна отримати хибний результат. Також це одна загальна система, яка синхронізується з мобільним додатком і вебсервісом. Тому, якщо говорити про аналізатор з автоматизованою підготовкою проби, то аналогів в світі немає.
Несвоєчасне виявлення мікотоксинів призводить до додаткових витрат на різних етапах виробництва, транспортування і утилізації зараженого зерна. А також впливає на підвищення викидів вуглекислого газу, а отже, на глобальні зміни клімату. Андрій Карп’юк пояснює, як аналізатор BIOsens може цьому зарадити:
— Наш прилад може проводити близько 300 аналізів протягом року. Одна поїздка з поля до лабораторії — це десь 2,5 кг викидів СО2 у атмосферу. Уникнути 100 таких поїздок, використовуючи наш польовий метод аналізу, означатиме уникнути викидів 250 кг вуглекислого газу.
Викиди СО2, пов’язані з логістикою зразків — це лише верхівка айсберга. Реальний можливий вплив інновації від BIOsens — у запобіганні викидам парникових газів під час транспортування зараженої продукції. За оцінками компанії, на сьогодні об’єм цих викидів сягає 600 тисяч тонн вуглекислого газу щорічно. Якщо продукція заражена, то на весь вантаж чекає процедура border rejection, що означає відмову у в’їзді до країни-імпортера.
— Якщо балкер (торгове судно, що возить сухі вантажі. – ред.) приїхав з десятками чи сотнями тисяч тонн зерна і відбулася процедура border rejection, йому треба думати: або везти це у країну, де менш жорстка процедура, або ж утилізувати. З однієї сторони, це колосальні фінансові втрати, з іншої – значні обсяги викидів СО2 від спалення палива на цих балкерах. І та кількість СО2, що була витрачена на вирощування цих тонн зерна, по суті була вироблена без жодної користі, тому що в кінцевому результаті продукцію утилізували.
Також завдяки пристрою можна зменшити шкідливий вплив пестицидів (зокрема фунгіцидів, що борються з грибками) на довкілля. А разом із тим — і витрати фермерів на обробку полів. На етапі зберігання зернових і кормів деякі фермери також можуть додавати в них спеціальні сорбенти. Вони зменшують шкідливий вплив пестицидів на організм тварин. Але сорбенти дорогі, і для багатьох простіше рішення — аналізувати корми і не давати заражені тваринам.
— Якщо на ранніх стадіях діагностувати мікотоксини, то, відповідно, потім не треба буде багато цього сорбенту використовувати. Це економія ресурсів. Так само під час вегетації, під час вирощування: якщо ми на ранніх стадіях розуміємо, де розвиваються грибки і, відповідно, мікотоксини, то ми можемо більш точково використовувати фунгіциди, що відповідно зменшує навантаження на природу, на землю.
Як працює прилад
З 2016 року до сьогодні компанія розробила вже кілька прототипів приладу. За цей період, розповідає засновник BIOsens Андрій Карп’юк, аналізатор значною мірою еволюціонував:
— У польових умовах важко провести якісний аналіз на мікотоксини. Тоді ми зрозуміли, що потрібно автоматизувати підготовку проби. В результаті ми зробили прототип на 3D-принтері, який автоматизує пробопідготовку за допомогою картриджу, який ми запатентували. В рамках роботи над цим прототипом ми змінили сам сенсор.
Для проведення аналізу BIOsens потрібні: прилад для аналізу, картридж, мобільний додаток та вебсервіс із особистим кабінетом користувача.
— Ми постійно працюємо над п’ятьма напрямками: біохімічним (картриджі та пробопідготовка), механічним (плати, двигуни, деталі), електронним (програмне забезпечення), мобільним додатком та вебсервісами. Над кожним напрямком працює від одного до трьох людей.
Команда BIOsens розробляє прилад самотужки, але вони мають партнерів у лабораторіях, спільно з якими проводять дослідження. Частину аналізів роблять на хроматографі, щоб порівняти результати зі своїм приладом. Таким чином отримують інформацію про те, що треба допрацювати і підсилити.
Щоб провести аналіз, спершу потрібно підготувати пробу: перемолоти кукурудзу, відібрати 2 г та пересипати у картридж. Після цього картридж вставляється у прилад. Далі процес автоматизовано: прилад проводить пробопідготовку та аналіз, які також мають кілька етапів.
Задача пробопідготовки — витягти екстракт із кукурудзи. Зерно зважують, змелюють, фільтрують, роблять екстракт і вимивають необхідний реагент. Зразок потрібно засипати у картридж і вставити картридж в прилад. Після цього користувач отримує результати про вміст мікотоксинів на екрані приладу протягом 30 хвилин. Ці ж результати з’являться у персональному кабінеті користувача у мобільному додатку. На вебсервісі є сховище результатів аналізів, зрізи за часовими проміжками та різними зразками. Це дозволяє проводити аналітику результатів за певний період і, відповідно, робити прогнози.
Прилад має шкалу із чотирма рівнями вмісту мікотоксинів у зернових, що відповідають нормам Держспоживстандарту: норма для дітей, для дорослих, для корму тварин та біогазу — і показує, в якому проміжку міститься результат аналізу. Також аналізатор може фіксувати місце, де робили аналіз, за допомогою GPS-трекера, і зберігає перелік геолокацій.
У вебсервіс планують також додати систему прогнозування Micotoxine risk-management prediction tool: клієнту надходитиме повідомлення про потенційне зараження культур, з якими він працює, та список дій та рекомендацій, які потрібно виконати уже сьогодні, аби діагностувати зараження на ранніх стадіях.
Зараз пристрій перебуває на стадії пілотних тестувань для максимальної корекції усіх недоліків. BIOsens уже має потенційних клієнтів у Європі, Африці, США та в Україні. Андрій зазначає, що саме завдяки постійному спілкуванню з ними команді вдається краще розуміти їхні потреби.
— Ми робили пілотний тест в Польщі. Приїжджали до агрокомпанії з нашим прототипом, це був сліпий тест. У них були зразки, у яких вони вже знали концентрацію мікотоксинів; ми проводили аналіз на нашому приладі і порівнювали результати. У нас були деякі розбіжності в цих результатах, після чого ми зрозуміли, що нам треба доопрацювати прилад. Тому що коли ти працюєш в лабораторії зі своїми зразками — це одна ситуація, а коли є інші зразки, тобто інший сорт кукурудзи, то можна отримати похибку в результаті.
Для того щоб прилад BIOsens можна було продавати та використовувати, необхідна СЕ-сертифікація (європейська сертифікація; в США — FCС-сертифікація) та валідація аналітичного обладнання. СЕ-сертифікат підтверджує, що пристрій не шкідливий для користувача (через випромінювання електромагнітних хвиль тощо). Друга процедура — складніша та дорожча і може тривати пів року-рік. У її межах спочатку розробляють протокол процесу, потім згідно з ним проводиться внутрішня валідація на виробництві. Третій крок — валідація у трьох незалежних лабораторіях. За їхніми висновками видають сертифікат, що підтверджує технічні характеристики приладу.
— Валідація говорить про те, що прилад відповідає заявленим характеристикам виробника, що він міряє з тою точністю, яку виробник заявив.
Зараз BIOsens перебуває на етапі внутрішньої валідації аналітичного обладнання. Невдовзі компанія планує почати зовнішню валідацію, для якої вже отримала підтвердження фінансування. Для цього потрібно вирішити питання реакції приладу на різні сорти зернових, з яким розробники зіштовхнулися, зокрема, на сліпому тестуванні у Польщі.
— Різні сорти дають різний шум на аналізатор. Якщо ми беремо інший сорт, він має інші характеристики матриці і вона впливає на результати аналізу. Протягом 2020 року компанія планувала продати 20 приладів, але процес отримання всіх необхідних дозвільних документів зупинився через пандемію коронавірусу.
Але розробники BIOsens не гаяли час у ці місяці:
— Ми попрацювали з фільтром, що дозволило використовувати картридж із дрібним помолом, проводити аналіз борошна. Також розробили нову версію оптичного блоку, яку зараз тестуємо. Нещодавно ми отримали позитивні результати з чистим токсином і плануємо працювати з реальними зразками.
Клієнти
BIOsens визначає п’ять категорій своїх потенційних клієнтів. Перша — фермери, які вирощують зернові. Особливості цієї категорії різняться за країнами, бо всі вони мають різні стандарти контролю. І що вищі стандарти, то більше фермери зацікавлені у вчасному аналізі продукції. Бо у випадку порушення цих стандартів вони ризикують втратити репутацію і можливість продати зерно, адже воно буде заражене. А це, до всього, означає і значні фінансові втрати.
Друга категорія — трейдери, які вирощують зернові самі або ж купують їх у постачальників та експортують в інші країни. Вони потребують проведення аналізу на мікотоксини, оскільки їхня допустима кількість зазвичай вказана у контракті.
— Трейдерам це цікаво на етапі формування партії. У них є, наприклад, 10 постачальників, які привозять різні партії кукурудзи. Якщо одна з партій буде заражена мікотоксинами і вони їх всі зсиплять в одну партію, то відбудеться перехресна контамінація і вся партія буде заражена.
Третя категорія — переробники. Це компанії, які купують сировину і виготовляють кінцевий продукт, здійснюючи контроль на етапі закупки зерна.
Четверта категорія — фермери-тваринники. Їм потрібно знати кількість мікотоксинів у кормах. Якщо корми заражені токсичними сполуками, у тварин знижується імунітет, жива маса. Це може призводити навіть до летальних випадків. Крім того, якщо тварина вживає корм, заражений мікотоксинами, вони можуть опинитися у м’ясі, молоці, яйцях і таким чином потрапити в організм людини.
І п’ята категорія — це консультанти, які надають рекомендації фермерам.
Бути стартапом в Україні
Андрій Карп’юк — засновник компанії BIOsens та її виконавчий директор. Ще навчаючись в НУБіП (Національний університет біоресурсів і природокористування України. — ред.), він зацікавився темою біосенсорів. Інтерес переріс у стартап, який за кілька років об’єднав навколо себе цілу команду. А самого Андрія видавництво Financial Times включило у топ-100 східноєвропейських технологічних інноваторів.
Ідея приладу BIOsens у Андрія виникла як продовження кандидатської дисертації у 2016 році. Темою дисертації була розробка біосенсорів для експрес-діагностики показників безпечності продуктів харчування. З цією ідеєю Андрій почав подаватися на різні гранти і хакатони.
— У 2016 році я випадково побачив рекламу у фейсбуці про агрохакатон, заповнив заявку, ми взяли участь. Я тоді не дуже розумів, що таке бізнес, стартап, маркетинг, як з цим працювати. Не було команди, була тільки ідея.
Сьогодні в команді проєкту шестеро людей. Партнер Андрія Олександр Гудзь відповідає за ІТ-частину, зокрема мобільний додаток та вебсервіс. Із ним Андрій познайомився під час хакатону.
— Після агрохакатону ми взяли участь в ІоТ (Internet of things)-хабі, де пропрацювали перший прототип, почали спілкуватися з першими клієнтами. В результаті цієї роботи вже за пів року ми залучили перші інвестиції від Романа Кравченка, який організував цей ІоТ-хаб і на той момент інвестував у різні інноваційні проєкти. Ці інвестиції ми витратили на маркетингові дослідження.
Андрій Карп’юк розповідає, що раніше мав компанії з електромонтажу і вендінгу, тобто досвід класичного бізнесу, який відносно швидко, за зрозумілою моделлю, запускається і генерує кошти. Але цей досвід зовсім не схожий на створення стартапу, в якого є експоненціальне зростання і велика інноваційна складова. І саме у цей період команда BIOsens вчилась розвивати і масштабувати інноваційні компанії.
— Період з 2016 до 2018 року я називаю періодом навчання. У цей період ми не займалися серйозно бізнесом і просуванням. Ми займалися формуванням команди і розробкою її навичок, після чого почали працювати над продуктом.
Близько року проєкт жив на особисті заощадження Андрія. Але згодом потрапив на акселерацію до Швейцарії. Там команда познайомилася та поспілкувалася з рядом потенційних клієнтів та знайшла додаткові точки розвитку. Зокрема, на той момент команда уже мала прототип із сенсором для аналізу, але зрозуміла, що не менш важливим є етап пробопідготовки. Той самий, який і вирізняє зараз майже готовий пристрій від інших подібних на ринку експрес-діагностики. Тому після повернення почали працювати над прототипом пробопідготовки. Тоді ж до команди долучився Ігор Панас — інженер, який «має золоті руки» та значно покращив процес технічної роботи над пристроєм.
— За цей час багато людей на тому чи іншому етапі долучилися до розвитку проєкту. Хтось прийшов, виконав свою функцію і пішов. Хтось прийшов з надіями, що проєкт буде швидше розвиватись, надії не справдилися — і ентузіазм пропав. У когось помінялись життєві пріоритети.
З 2018 року команда подавалася на ряд грантів, зокрема отримала фінансову підтримку у межах проєкту «Кліматичні інноваційні ваучери», реалізованого ГО Greencubator за сприяння Європейського банку реконструкції й розвитку та Європейського Союзу.
«Інноваційні ваучери» — можливість для українських компаній отримати безповоротне фінансування на проєкти, пов’язані зі зменшенням викидів парникових газів. Завдяки проєкту BIOsens розробили два інженерні прототипи, які (із невеликими змінами) планують запустити у виробництво. Також створили мобільний додаток та повну технічну документацію для малосерійного виробництва.
Андрій Карп’юк вирішив розвивати свій бізнес саме в Україні. Його міркування позбавлені ілюзій: прямо каже, що бізнес-середовище держави має багато викликів для майбутніх підприємців. І водночас пропонує не менше можливостей і стрімко розвивається:
— У нас уже на державному рівні не бояться слова «стартап». У 2016 році, коли я в університеті казав це слово, на мене тицяла пальцями наукова спільнота. А зараз у тому ж університеті адміністрація заохочує стартапи, нові ідеї, виділяє фінансування на це.
Засновник BIOsens вважає, що реалізувати проєкт і довести його практично до фінальної стадії допомогли правильне оточення та фінансування.
— По-перше, спробуйте оточити себе людьми, які вже зробили те, що ви хочете зробити. Коли робиш щось вперше, дуже часто виникають організаційні питання, і ці люди допоможуть знайти на них відповіді. По-друге, для реалізації проєкту потрібні фінанси. Якщо це hardware-проєкт, то на самому початку потрібні кошти на прототипи. Якщо software — трошки пізніше.
Андрій Карп’юк сподівається, що з часом все більше інноваційних компаній з України будуть працювати і платити податки не в США або Європі, а вдома. Але для цього потрібно пропрацювати інфраструктуру і законодавчу базу.
— Наприклад, чому не можна стартаперів звільнити від оподаткування на перші два роки? Щоб офіційно зареєструвати команду в штат, а не обкладати їх податками, які вони не заробляють. Такі механізми реалізовані в тій же Польщі, Естонії та інших країнах.
Фінансування стартапів в Україні відбувається двома основними шляхами: гранти та інвестиції. Обидва мають свою специфіку. І найкраще, якщо цей напрям бере на себе окрема людина з-поза розробників, оскільки процес потребує грамотного підходу і заповнення заявок.
— Щодо грантів, потрібно налаштувати правильний потік інформації: зареєструвати свій проєкт на профільних ресурсах для стартапів, підписатися на новини по темі.
Андрій згадує, як під час акселерації у Швейцарії ментор порадив йому просту річ — ввести у пошуковику «Україна стартап фінансування» і скласти орієнтовний список таких грантодавців. За два роки, у 2019-му, Андрій натрапив у записах на той самий список. У ньому виявилися ті самі «Кліматичні інноваційні ваучери». Команда BIOsens подалася на цю програму і отримала фінансування.
Після того як знайдено і проаналізовано інформацію про доступні гранти, можна переходити до формування грантових заявок.
— Як показує наш досвід, подача грантів — це просто математична статистика. Інколи буває, що проєкт дійсно дуже крутий, але незрозуміло представлений, або навпаки. І це треба розуміти на початку. Бо часто буває, що команди, які подалися на декілька грантів і отримали відмову, думають: «Ми поганий проєкт, нас ніхто не підтримає». Хоча насправді може бути ціла купа факторів, які повпливали на те чи інше рішення.
У контексті інвестицій Андрій радить почати зі списку 30 потенційних фондів-інвесторів. Для них потрібно скласти коротке резюме проєкту та відправити на ознайомлення. При цьому потрібно розуміти, що інвестиційні фонди прагнуть ознайомитися з проєктом, командою, перебігом справ, тим, як люди працюють над досягненням заявлених результатів. Тому, перш ніж стартап отримає фінансування, може пройти від 3 до 9 місяців.
— Від фонду ще дуже важливо не тільки гроші, а також їхня експертиза і контакти. Моя рекомендація — залучати більше такі смарт-інвестиції. Тобто, щоби інвестор, який заходить в проєкт, окрім коштів, дав ще додаткову цінність для компанії. Це можуть бути контакти з клієнтами чи виробниками, особистий досвід розвитку проєкту.
Сьогодні команда BIOsens будує компанію-лідера в експрес-діагностиці показників безпечності продуктів харчування. Мікотоксини — це перший виклик, за рахунок якого вона хоче сказати ринку, що може давати якісний продукт. А в майбутньому планує розширювати лінійку на пестициди та антибіотики. Основна задача — дати можливість людям без спеціальних навичок проводити аналіз в польових умовах і отримувати результат у режимі реального часу.
— Україна — це місце, де я народився, де живу і хочу далі жити. А щоб жити в успішній країні, має бути розвинута економіка. І мені здається, що якраз стартап-проєкти, інноваційні проєкти, які будуть розвиватися, платити податки, створювати робочі місця, є запорукою успіху розвитку української економіки. BIOsens — це мій маленький внесок у розвиток країни мрії.
