Оксана Бас – без перебільшення амбасадор зеленого туризму на Вінниччині. Завдяки її енергії колись маловідома в Україні галузь рекреаційного бізнесу перетворилася на вітрину культурної спадщини країни, що до початку повномасштабної війни залучала десятки тисяч туристів до українського села. Кілька років тому Оксана разом з чоловіком взялася й за власну справу – у селі Гайове, що поблизу міста Бар Жмеринського району Вінниччини, з’явилася гостинна садиба «Подільська Родина».
З п’ятиповерхівки до села
Цікавість до зеленого сільського туризму в Оксани Бас з’явилася несподівано. Вперше про цей напрям рекреації вона дізналася наприкінці 90-х з короткого сюжету у вранішньому шоу на національному ТБ, що презентував сільський туризм, як дивовижну та перспективну бізнес-ідею.
«Я виросла у багатоповерхівці. Батька, ще за радянських часів, спрямували на роботу у Балаклею, там я народилася. Коли мені було п'ять, переїхали до Бару, але село залишалося для мене здебільшого літньою пригодою: в дитинстві мене часто відправляли до бабусі на канікули», – пригадує пані Оксана.
Українське село зачаровувало дівчинку не тільки безмежним простором, відчуттям свободи та єднання з природою. Урочисті та самобутні свята, що відзначали всією великою родиною, неповторні традиції, мальовничі пейзажі за роки сформували в неї любов до культурної спадщини.
Так, працюючи у школі вчителем математики та фізики, паралельно почала цікавитися новим для України туристичним напрямом. У 2000 році створила громадську організацію, що об’єднала людей навколо ідеї сільського зеленого туризму спочатку у Барському районі, а згодом – й в усій Вінниччині. Ініціювала навчальні закордонні поїздки, здебільшого до Польщі, де напрям сільського туризму був набагато більш розвиненим. По лінії Корпусу Миру запросила до України волонтера з США.
«Ми зрозуміли, що на багато звичних речей можна дивитися зовсім по-іншому, бачити перспективи там, де ми їх навіть не помічали. Але переломом стала поїздка до США навесні 2004 року. Саме під час неї я остаточно зрозуміла, що треба переїздити жити до села», – додає власниця «Подільської родини».
Пандемія підштовхнула до великої ідеї
Шлях до власної справи, щоправда, виявився довшим за очікування. Ані переїзд до будинку на краю Бару, що збудували силами батьків Оксани та її чоловіка, ані придбання у 2007 критої «коробки» у Гайовому не стали стимулом до реалізації мрії. Родині просто не вистачало ресурсів. Залучених у вигляді пільгового кредиту в межах держпрограми грошей вистачило лише на купівлю нерухомості – на ремонт нічого не залишилося. Кредитні зобов’язання тиснули на сім’ю, тож довелося діяти.
«Рішення з’явилося випадково. Я отримала запит від турфірми на організацію невеличкого одноденного туру для школярів. Поміркували та розробили програму «Цікаве село Гайове для дітей». В основі – трохи цікавої місцевої історії, традицій та гастрономічна складова», – розповідає Оксана Бас.
Гостинну садибу, що незабаром стане відома в Україні як «Подільська родина», створювали власноруч. У подвір’ї гостей зустрічала чарівна корова Ласуня, створена з залишків будматеріалів та рожевої гумової рукавиці, що імітувала вим’я. Місцева майстриня зробила серію мотанок з сіна. Це було доволі скромно, зізнається Оксана, але дітям дуже сподобалося. Та згодом програма набула широкої популярності. До «Подільської родини» 2-3 рази на тиждень приїздили автобуси з школярами Хмельниччини та Вінниччини.
«Найбільшим визнанням для нас став візит групи школярів з села. Одна справа, коли в гості приїжджають діти з міст та містечок – для них це певною мірою екзотика. Інша – коли завітають діти, для яких сільське життя здебільшого є звичним», – натхненно пригадує господиня. Та не без суму додає: пандемія ковіду фактично заморозила невеличкий бізнес.
Вільний час Оксана вирішила використати з користю та взялася за розробку масштабнішої програми. В її основі – багата історія міста Бар, що отримало своє ім’я за наказом дружини Сигізмунда І, королеви Бони Сфорци, що в 1537 році викупила зруйноване місто Рів на березі однойменної річки разом з прилеглими землями і збудувала на протилежному березі нове. Поселення вона назвала на честь італійського міста Барі, де зростала.
«Це дуже історично багата місцевість, яка має надзвичайну культурну спадщину. Ідея в тому, щоб подавати нашим гостям історію через смак їжі, приготованої за рецептами 500-річної давнини», – пояснює Оксана.
Так народилася туристична легенда про гору Бони Сфорци, з якої королева планувала створення міста Бар. Там вже встигли побудували сходи та облаштувати оглядовий майданчик. Згодом пані Оксана планує влаштувати тут кемпінгове містечко з кухнею королеви Сфорци. А очільник громади запропонував передати Оксані для реалізації її гастро-ідеї маленьку ділянку поблизу, яка заросла чагарником, бо залишилася без власників.
Чекає на завершення війни та чоловіка
Проте велика війна зруйнувала плани. Чоловік Оксани у перші дні після вторгнення пішов добровольцем до лав ЗСУ, та й з туристичним потоком наразі не дуже добре. Втім, Оксана Бас не полишила свою ідею. Представники Вінницької міської ради порекомендувала їй взяти участь у конкурсі та подати заявку на програму EU4Business: Connecting Сompanies, яку реалізує Eurochambres за підтримки ЄС і яка надає можливість підприємцям-початківцям, зокрема з України, поїхати на навчання до схожих за напрямом діяльності бізнес-партнерів в Європі.
«Я подала заявку на місячну програму стажування у агротуристиці “Cicha Woda” (укр. – Тиха Вода), що у Польщі. До цього бувала там проїздом двічі та спостерігала, як зі звичайного об’єкту зеленого туризму згодом сімейний бізнес зріс до готельно-ресторанного комплексу, при цьому не втративши автентичності та сільського шарму, що так подобається людям», – каже Оксана.
Програма EU4Business взяла на себе витрати на квитки та проживання. А місяць в гостях у партнерів минув з користю.
«Цікаво було абсолютно все: як працює кухня, що готують, як подають, супроводжують гостей. Для мене – це вже доволі масштабний бізнес. У Тихій Воді справляють весілля, комплекс має три ресторанні зали. Тож повчитися є чому: від технологій та культурної складової до екологічних ініціатив», – додає вона.
Зараз, щоправда, реалізувати повністю на практиці отримані знання Оксана Бас не може – багато чого трималося на чоловікові, який боронить Україну. Тож поки вона рухає вперед, що виходить, та чекає на перемогу та його повернення, щоб вже разом реалізувати велику ідею поблизу гори Бони Сфорци.
