Лабне, халумі, качотта з м’ятою, качіокавало, махан – лише дещиця екзотичних назв продукції, що її виробляють на фермі «Козацьке подвір’я». Коли знайомишся із Сергієм Свириденком, її власником, бачиш його оселедець та вишиту сорочку, дивуєшся ще більше. Адже єдина характеристика, яка йому пасує – козак. Втім, Сергій доводить: і козаки вміють варити витримані сири за італійськими рецептами, в’ялити іспанський хамон та тюркську ковбасу з конини. Минулого року навесні фермер отримав грант на розширення бізнесу від ПРООН в межах ініціативи ЄС EU4Business, побудував нові холодильні камери та збільшив об’єми свого виробництва.
Бізнесмен, повар в Португалії, боєць АТО і… фермер
Коли на Донеччину прийшла війна, Сергій із дружиною залишили дім, успішний бізнес і переїхали на дачу, що біля Іванопілля у тридцятикілометровій зоні розмежування. Думали – пересидять кілька тижнів і повернуться, однак з часом стало зрозуміло, що так швидко війна не минеться. Тож Сергій пішов до військкомату і попри вік (йому було за 40 років) змусив поставити його на облік. Вже на початку лютого 2015-го його відправили в навчальну частину під Полтавою зв’язківцем, однак і там чоловікові не сиділося. Каже, не для того йшов служити в армію, щоб стирчати в запасі у той час, поки дружина возить харчі солдатам на фронт. І вже влітку Сергій був на передовій, на бойових позиціях. А коли повернувся, вирішив: раз є клаптик землі – час зайнятися господарством. Так сім’я відкрила екологічну ферму «Козацьке подвір’я», на якій нині тримає у вільному випасі кіз, варить сири та готує сировялену продукцію й напівфабрикати.
«Ми були абсолютно міськими людьми, в Донецьку торгували ковбасними виробами. А виїжджали звідти практично без нічого – там залишилася квартира, дебіторські заборгованості, – розповідає Сергій. – Поки був на війні, сім’я якось перебивалася роздрібною торгівлею. А потім я демобілізувався і треба було ж щось робити. Ще до війни сім років я прожив у Португалії, де, серед іншого, працював поваром. Тож вирішили зайнятися фермерством, щоб виробляти делікатеси – тим паче, що про збут ми вже багато знали».
Ставка на ексклюзив та екологічність виробництва
Починалося «Козацьке подвір’я» із семи кіз, качок та курей. Зараз тут сотня кіз, кожну з яких фермер знає на ім’я, а сироварня опрацьовує на день близько тонни молока. Побудував її Сергій у 2017 році, отримавши грант за програмою «Український донецький куркуль». Потрапляє звідси до покупців винятково екологічна продукція – тварини на фермі вільного випасу, годують їх лише натуральним кормом. Коров’яче молоко, як і свиней, з яких роблять балики й ковбасу, закуповують у селян-сусідів,.
«М’ясокомбінати змагаються між собою, хто дешевше зробить. А ми не працюємо на загал, бо дешевше, ніж м’ясокомбінат, у нас все одно не вийде зробити – на нашому клаптику землі неможливо вийти на великі об’єми. Тому зрозуміли, що треба торгувати чимось ексклюзивним, щоб ні з ким не перетинатися і не воювати за копійки», – пояснює Сергій свій підхід до бізнесу. На питання, як навчились робити екзотичні смаколики, сміється – усе нині є в інтернеті, варто лишень не лінуватися.
Рік тому, навесні 2020 р., фермер отримав грант на розширення виробництва від програми розвитку ООН і чеської організації «Людина в біді» в межах ініціативи EU4Business. Виділені 180 тисяч гривень витратив на камеру визрівання сирів та холодильник-агрегат. Сергій каже: допомога була необхідною, однак будь-яка інвестиція для нього – насамперед привід не давати задню та вкладати в розвиток ферми ще більше власних коштів.
«Ми постійно працюємо за принципом «у нас немає грошей», бо весь час інвестуємо усе, що заробили, у виробництво. І справа не в статках, просто підприємництво – це такий окремий вид діяльності, в якому не можна зупинятися», – каже фермер.
В планах – нова сироварня та екотуризм
Розмовляючи, Сергій згадує – у нього прямо зараз zoom-конференція, де треба обговорити участь у профільних виставках. Фермер каже: постійно відслідковує можливості, які надає Євросоюз, бо в планах – перевести улітку тварин на нове пасовище, завести нутрій і кролів, а згодом відкрити нову сироварню, що зможе переробляти дві тонни молока на добу. І, можливо, збудувати невеликі будиночки для туристів.
Вже зараз на «Козацьке подвір’я» приїздять відвідувачі, адже подивитися на кіз чи качок можна безкоштовно, чому містяни безмежно раді. До того ж, тут годують домашнім обідом – варять плов та смажать шашлики, пригощають натуральним вином. Екотуризм – перспективний напрям розвитку для Сергія та один із способів знайти нових клієнтів. Зараз основа його покупців – інтернет-продажі, каже, близько третини покупців стають постійними. А у базі Нової Пошти вже півтори тисячі номерів.
У 2018 році Сергій отримав перемогу у регіональному конкурсі «Підприємець року». Однак нагороду показує ніяково, бо переконаний: найкраща нагорода для підприємця – його постійний розвиток, що можливий, в тому числі, й завдяки підтримці урядових і грантових програм.
