Майже 35 років на ринку, відродження українських традицій та експорт у понад 30 країн світу. Підприємство «Сумикамволь» – одне з тих, що залишилося в Україні з часів Радянського Союзу. Завод був зданий в експлуатацію 1987 року і став одним з останніх, побудованих в СРСР в галузі легкої промисловості. Фабрика була однією з найбільших в Союзі, що виробляла напіввовняну трикотажну пряжу. Наприкінці 80-х там працювали понад 3000 працівників, а пряжа постачалася не тільки для трикотажних та шкарпеткових фабрик Союзу, а й закордон.
У кризові 90-ті, після розпаду Радянського Союзу, фабрика пройшла шлях приватизації, банкрутства та декілька разів змінювала власників.
Відроджувати фабрику почали у 2001 році, коли її викупила зацікавлена в розвитку українського прядильної справи група підприємців. Сергій Павлов, нинішній керівник бізнесу, розповідає: тоді роботу заводу довелося організовувати наново. Тож почали розширювати виробництво, шукати нові ринки збуту та замінювати радянське обладнання.
«Обладнання застаріло не стільки фізично, як морально. Не можна було на ньому отримати ні нормальної якості продукту, ні нормальної собівартості. Потрібно було проводити модернізацію. Частково нам це вдалося за рахунок інвестицій та кредитів. Але тільки частково, бо кредитні ресурси були занадто дорогі, а інвесторів в підприємства в галузь легкої промисловості, що потерпала від неконтрольованого імпорту, знайти було майже неможливо », – розповідає Сергій Павлов.
Створення індустріального парку
Велику територію заводу в понад дев’ять гектарів теж не використовували повністю. Тому вирішили здавати в оренду. Так у 2005 році з’явився перший з індустріальних парків в Україні, що згодом отримав назву «Патріот».
Концепція проста: орендувати можна як виробничі приміщення з обладнанням, так і офіси і просто територію. Для цього спеціально переобладнали старі великі приміщення на зручні цехи та створили сучасні офіси. Реалізація проекту, каже Сергій, допомогла не тільки зберегти власний бізнес у виробничій сфері, а й переформатувати його під потреби сучасного ринку.
«Ми здаємо територію заводу в оренду абсолютно різним компаніям. Масштаби і галузь діяльності не принципові, ми об’єднуємо не лише текстильні фабрики. Загалом на нашій території розміщуються понад 130 фірм», – пояснює Сергій.
Сама ж текстильна фабрика з часом трансформувалася у групу компаній, які займаються різними видами виробництва: переробляють овечу вовну і виготовляють так звану гребенну стрічку, яка є основним напівфабрикатом пряжі; виробляють наповнювачі для ковдр, подушок та наматрацників; виготовляють текстиль із льону; роблять вовну для валяння. Сукупно в групі компаній «Сумикамволь» зараз працюють близько сотні людей, а свою продукцію експортують до десятка країн Європи, США, Канаду, Китай та Індію.
«Ми єдині в Україні виробляємо вовну для валяння. З неї можна виготовляти не тільки так звані валянки, а й різноманітні прикраси, жіночі сумки, дитячі іграшки. Її ми експортуємо в країни Європи, США, Канаду», – розповідає Сергій.
Відродження прадавньої культури коноплярства
Нещодавно на фабриці запустили ще й конопляне виробництво. Воно було розповсюджене в Україні в давнину. Саме з конопель українці шили собі не тільки одяг, а й постільну білизну, домашній текстиль. Конопляна тканина має антибактеріальні та протигрибкові властивості, не є алергеном. Крім того, чудово затримує тепло та дозволяє тілу дихати.
«Ми намагаємося поновлювати культуру завдяки ненаркотичним сортам конопель, які були спеціально виведені сорок років тому. Конопляне волокно – це міцний натуральний матеріал, абсолютно екологічний, росте без гербіцидів і пестицидів, стійкий до шкідників, має природні антисептичні властивості», – розповідає Тетяна Мойсеєнко.
Вона – керівник однієї з групи компаній «Сумикамволь» та спеціалізується саме на виробництві продукції з конопель. Каже, процес роботи із коноплею як сировиною для виготовлення текстилю, за умови відсутності спеціального та сучасного обладнання, все ще досить дорогий і складний. Однак Україна має всі шанси працювати у цьому напрямку текстильної промисловості – через сприятливі для цього умови й традиції.
Із конопель могли б виготовляти не тільки наповнювачі для подушок, ковдр, іграшок або м’яких меблів, а й готову пряжу та тканину, медичну вату, будівельні матеріали та багато іншого. Втім, потрібне спеціальне обладнання та технології. Для цього вирішили взяти участь в програмі «Stand for Ukrainian Business». Цю ініціативу реалізує програма «EU4Business: конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП», що спільно фінансується Європейським Союзом і урядом Німеччини та реалізується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
В межах ініціативи їм надали бізнес-консультанта, який має оцінити бізнес-модель підприємства та допомогти визначити вектори розвитку. Зараз фахівець вивчає внутрішні механізми та специфіку роботи бізнесу та готує рекомендації, як оптимізувати деякі процеси та залучити інвесторів. Також подають заявки на отримання ґрантів від Європейського Союзу для закупівлі потрібного обладнання.
Планують залучати й іноземні інвестиції, однак зараз це майже неможливо через війну в Україні. Суми знаходяться на кордоні з Росією, тому ситуація в регіоні дуже напружена. Саме підприємство працює на чверть своїх потужностей, більшість співробітників виїхали. Та, попри це, керівники «Сумикамволь» не припиняють спроб модернізувати і розвивати фабрику, адже це можливість зберегти робочі місця та виробляти автентичну та затребувану у всьому світі продукцію.
«У нас зараз працює тільки близько 15 співробітників, всі інші виїхали з міста через війну. Поруч із однією з будівель фабрики влучила російська ракета. Повибивало вікна, Та попри все ми частково продовжуємо працювати і виконувати замовлення. – каже Тетяна Моїсеєнко. – Ми дуже хочемо зберегти наше підприємство, роботу нашим людям, а також можливість виробляти дійсно якісний та аутентичний український текстиль».
